Палав Донбас шаленими вогнями
І дим стелився по неораній землі,
На косах осідав він сивими смужками,
Сумною піснею лунаючи в душі.
А ти молилася, стояла на колінах,
Немов закляття промовляла:- Тільки б жив…
Свічки горіли, і душа тремтіла,
І шепотіла: Синку, повернись…
Він повернувсь, як зацвіла калина,
Як заспівали в лісі солов’ї…
Котились сльози, а душа тремтіла,
Він повернувсь, він повернувсь - ЖИВИЙ!
На цвинтарі обдурених надій
Блукає привид мирного Донбасу.
Війну, як «міра русского» проказу,
Затіяв тут сусідський лиходій.
Між почестей надгробків і хрестів
Приховані мотиви зла первинні,
Щоб хитро потирали руки винні
В нещасті тисяч згублених життів.
Мєчти совків, як злодіянь знарядь,
Звершились маячні сусідським раєм.
Безумства лихо купчиться над краєм
І хмуро триколори майорять.
Andry_Zhidachin еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3