Тиха вода, тиха вода, та й лем на Бескиді, Давно, давно я не была з милим на бесіді. Рада би я, рада би я ту водицю пити, Рада би я, рада би я з милим говорити.
Казав милий, казав милий, що мене попросить, Як на горі, як на горі пшениню покосить. Він покосив, він покосив, вже й осінь минає, Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.
Бодай тебе, мій миленький, в боці закололо, Що так скоро твоє серце мене позабуло. Не забув я, не забув я, лем собі думаю, Де я з тобов, де я з тобов розмовляти маю.
Не рви, милий, не рви, милий, солодки малини, Ой, не дури, ой, не дури нараз дві дівчини. Дві дівчини, дві дівчини – то велика зрада: Одна плаче, одна плаче – друга тому рада.